Розповідання української народної казки «Золота пшениця"

Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Золота пшениця»; учити уважно слухати казку; формувати вміння виражати емоційний стан голосом, мімікою; учити запам’ятовувати дійових осіб та послідовність дій; розвивати інтонаційну виразність та імітаційні здібності, уяву, фантазію, мислення; виховувати повагу до праці.

-         Скажи, яка зараз пора року? Чому ти так вважаєш?

-         У народі є таке прислів’я «Весняний день рік годує». Як ти вважаєш, чому так кажуть?

-         Коли люди саджають городи, квітники, засівають поля? Що люди саджають? Навіщо?

-         Послухай українську народну казку.

ЗОЛОТА ПШЕНИЦЯ

Жили собі чоловік та жінка. Такі були бідні, як церковні миші. Мали вони стільки дітей, що й забували, котрого як звати. Цей чоловік дрова рубав у лісі і тим хліб заробл яв.

Одного разу йшов ранком на роботу і почув крик. З болота хтось кричав і просив допомоги. Бідний чоловік мав добре серце і пішов на поміч. Дивиться: в болоті застряла золота карета, а на ній сидить золотоволоса дівчинка.

Вона попросила витягти карету. Чоловік поміг витягти карету. Дівчинка подякувала йому і сказала:

— Як сонце буде заходити, я привезу вам додому мішок золота.

Попрощався бідний чоловік і пішов у ліс. Працював за двох. Співав, танцював з радощів і все поглядав на сонце. Ще ніколи йому день не був таким довгим, як сьогодні.

Ледве дочекався до обіду. Кинув сокиру і поспішив додому. Коли вже близько був до хати, то почав гукати на дітей, щоб бігли йому назустріч. Жінка теж вийшла з хати і сердито каже чоловікові:

— Чому тебе треба зустрічати, коли ти ідеш додому з порожніми руками?

— Не з порожніми руками, а з великою радістю, бо щастя несу додому, — відповів чоловік.

Тоді попросив, щоб усі сіли довкола нього. І почав розповідати, що рано, коли йшов на роботу, то поміг дівчинці, в якої карета застряла в болоті. Дівчинка пообіцяла привезти мішок золота, як сонце буде заходити. Усі дуже зраділи цій звістці.

Чоловік почав розповідати, де він діне це золото, як буде використовувати його:

— Перш за все побудую великий будинок. У тому будинку буде дуже гарна веранда, а на підвіконнях цвістимуть цілий рік різні квіти. Біля хати розведу сад. А в саду розміщу пасіку з бджолами, що приноситимуть лікарський мед. Недалеко у долині буде ставок з усілякою рибою. Жінка і дочки ходитимуть у пишному вбранні, а синів віддам до школи, до вищої науки. Кожен буде займатися улюбленою роботою.

Усі уважно слухали, аж роти порозкривали. Як сонце уже мало заходити, батько закінчив. Першою отямилася жінка і сказала, що краще б чоловік додому карету приніс, то знала б, що їхня, а так шукай вітру в полі. Вже і час, а нема золота, і півдня згаяли. Як накинулася на чоловіка, а діти — за нею! Мало до бійки не дійшло.

Але в цей час коло їхньої хатини зупинилась карета. З неї виглянула золотоволоса дівчинка і сказала, щоб чоловік швидко йшов забирати мішок золота. 

Діти почали підстрибувати, а чоловік з радощів стояв на місці, як стовп. Схаменувся лише тоді, коли жінка штовхнула його під бік. Чоловік ледве зняв з карети великий зав’язаний мішок. А карета в ту ж мить зникла так швидко, якби її вітром здуло. Заніс чоловік мішок до хати. Розв’язав і бачить, що в мішку гарна велика пшениця. 

Уже не міг далі слухати плачу дітей, крику жінки. Узяв той мішок на плечі й подався геть. Коли відійшов трохи від хати, то, сердитий, порозкидав сюди-туди всю пшеницю. І пішов найнятися десь служити.

На другий рік вернувся додому. Коли наближався до хати, то бачить, що пшениця виросла, як ліс, а на кожному стеблі великий важкий колос, аж стебло похилилося. І всі колоски виблискують на сонці. Тоді він подумав, що це те золото, яке дівчинка дала. Справжнє і надійне золото. Дуже зрадів чоловік. І знову, як і рік тому, побіг, гукаючи, щоб ішли зустрічати його.

 Тепер уже не повірили йому і не вийшли назустріч. Зайшов він до хати і просить жінку та дітей, щоб ішли з ним. Спершу вони не хотіли, потім пішли. Як побачили золоті колоски, що так гарно виблискували на сонці, то дуже зраділи. Діти торкалися колосків руками, гладили, цілували їх. І не могли вирішити, що з ними робити. Чоловік сказав, що спочатку потрібно все старанно покосити, а потім дочиста помолотити і все золото скласти в мішки. Робили всі з великою охотою й радістю. Не залишали жодного колоска, піднімали кожну зернинку.

І так вони полюбили цю працю. Щороку сіяли золоту пшеницю й збирали добрий урожай. З того часу зажили вони заможно. І більше раділи гарній погоді, урожаю, ніж мішку золота.

Бесіда за змістом казки

-         Про кого ця казка?

-         Якою була та родина?

-         За який учинок та що пообіцяла золотокоса дівчина чоловіку?

-         Про що мріяв чоловік?

-         Чи сталося так, як гадалося чоловікові?

-         Що привезла дівчина?

-         Як чоловік учинив із зерном?

-         Що виросло?

-         Чому мішок пшениці був кращим, аніж мішок золота?

-         Діти, чого навчає ця казка? Хто хоче бути заможним, повинен працювати, тоді матиме все необхідне. Якщо б дівчина подарувала мішок золота, то як могла б казочка скінчитися? Вони могли всі гроші протринькати і знов були б бідними. Тому можна сказати, що золотокоса дівчина дуже мудро вчинила.